булька з плюсом

Карпа: "Відправ працедавця пiд три чорти!"
На думку спiвачки та письменницi, 8-годинний робочий день - труна для творчостi.

Ірена Карпа розбещена і повнолітня.

Ірена Карпа розбещена і повнолітня.

Останню книжку Ірени Карпи "Добло і зло" нагородили в київській книгарні "Є" антипремією "Золота булька". Хоча насправді організатори рейтингу «Літакцент року», певно, помилилися, бо "Добло і зло" -- нічо так книжка. Премію, швидше, дали за "старі заслуги", починаючи від "50 хвилин трави" .

Із такої нагоди "Контекст" згадав, що в наших загашниках є чудова фотка Іренки, плюс, ми брали інтерв'ю у письменниці та співачки ще в той час, коли вона називала свого нинішнього чоловіка Антона Фрідлянда не інакше, як "мій новий друг" (а це було рік тому :). Перед весіллям Карпа їздила до Iндiї -- "дуже необов'язкової та чудової країни", про що й розповіла "Контексту".

"Контекст": Ну, розказуй-розказуй, що нового в Iндiї.

Ірена Карпа: Це була дуже дивна поїздка! Спочатку я збиралася поїхати на 10 днiв -- це був такий романтичний порив. Хлопець, з яким я щойно познайомилася, узяв i купив менi квиток до Iндiї. I вiн зробив дуже правильно, тому що я би нiколи отак серед року не зiрвалася.
Потiм, уже в Iндiї, у нас почався повний хаос: ми мiняли квитки, я ламала ногами банкомати, якi не хотiли видавати готiвку з моєї української карточки. Потiм ми потрапили в мiсце, де рокiв тридцять тому знiмалася якась стрiчка про Джеймса Бонда. I там досi в кожному кафе показують цей фiльм. Дуже смiшно! Якийсь come back в сiмдесятi роки!

"Контекст": Ти брала з собою ноутбук?

Ірена Карпа: Так, i, на щастя, його не зжерли нiякi екзотичнi мурашки. Я хотiла писати книжку i, незважаючи нi на що, таки писала її! Там будуть новi оповiдання, повiсть, а от роман я вирiшила поки-що вiдкласти, бо над ним треба буде працювати бiльше.

Я була в Iндiї не вперше, але кожного разу це для мене новий experience. Наприклад, цього разу я вiдкрила для себе "сплячi автобуси", якими до Бомбею чи Удайпуру можна їхати вночi i просто собi спати. Але iндуси чомусь вiдчиняють усi вiкна, стає дуже холодно. Доводилося закутатися в усе, що я мала, тому ми стали подiбнi на якихось бiженцiв.

А найбiльш європейське мiсто Iндiї -- це Мумбаї. Таке враження, що ти опинився в хороших кварталах Берлiна -- панкiвських, тусовочних... Якби менi запропонували роботу в Мумбаї, я би погодилася. А в Делi -- нiзащо, бо там видно повiтря, яке ти вдихаєш.

У Делi взагалi розпочалася якась мiстика: вiдмiнили наш лiтак до мiста, де є золотий храм сiкхiв, ми побивалися по аеропортах, поки нарештi не потрапили до блаженного мiста Ришикеш, де дуже багато ашрамiв -- це такi iндуїстськi монастирi. Туди у 1968 роцi
приїздили "Бiтлз". Вони зустрiчалися з вчителем йоги i, власне, вiдтодi свiтом почали поширюватися схiднi практики. Так вийшло, що ми побували там рiвно через сорок рокiв пiсля "бiтлiв" :)... 

Це передгiр'я Гiмалаїв, там починається Ганг, ще чистий, i там живуть величезнi солонi риби! Ми трохи займалися рафтингом на цiй священнiй рiцi... У тих мiсцях є звичай ритуально палити трупи померлих. Але там, де рафтинг, їх iще не палять.

Ми зупинилися в якомусь монастирi, бо це найкраще мiсце: було дуже тихо, вуличками ходять корови, яких можна годувати бананами. Корови й собаки ввечерi збираються бiля кафе, щоб отримати свою порцiю недоїдкiв. Ашрам називався Нiкетан. Це мiсце дивного спокою. Якби в умовах Києва можна було тримати себе в такому душевному станi, це було б дуже кльово! Сидиш, пишеш, вранцi ходиш спiвати мантри... Я там вивчала "дзен" та християнство. Там навiть багато католицьких священникiв вивчає "дзен", бо це допомагає краще творити християнську молитву. 

"Контекст": А робота ж як?

Ірена Карпа: Менi так там сподобалося, що я вирiшила залишитися в Iндiї ще на мiсяць. Начхала на свою роботу в МТV. Як вони мене тiльки не звiльнили?.. Але чомусь таки не звiльнили!..

В Iндiї я зустрiчала багато захiдних людей, якi на рiк-два "зависали" там. Наприклад, москвичi, якi здали свою квартиру в Москвi, i вiльно, наспiвуючи, живуть собi в Iндiї. Якби в мене була власна квартира, я б, не вагаючись не секунди, так би вчинила теж.

"Контекст": Не набридне такий вiдпочинок?

Ірена Карпа: Нi, вони не вiдпочивають, а щось вивчають, читають, вiдвiдують класи йоги... Життя там iде, навiть якщо сидиш десять днiв у безгучнiй медитацiї, у правильнiй позi. Я дуже хочу це спробувати. Усе це мiське життя страшенно виснажує. Непомiтно, але страшенно! Це суєта, яка взагалi не має жодного значення. Тому дуже важливо мати такий досвiд -- побачити все це збоку, переконатися, яке це все мiлке й нiкчемне, усi цi iгри в шоу-бiзнес, телебачення, тусовки, все це така фiгня насправдi!

Там нiхто не знає, де ця Україна знаходиться, а ти пригадуєш наших мiсцевих персонажiв, якi думають, що вони -- пуп Землi, i стає дуже смiшно!

"Контекст": Ти, мабуть, хочеш не бути прив'язаною до якогось мiсця, мiста, країни, їздити по свiту чи сидiти в чотирьох стiнах, писати, скажiмо, в "Нешенел джiографiк"?..

Ірена Карпа: Я дуже цього хочу! Ти озвучив мою мрiю. Це кайфово: ти пишеш, їздиш туди, де навiть не треба чогось вишуковувати: теми самi тобi в руки просяться! Якщо ти художник -- ти це намалюєш, якщо фотограф -- сфотографуєш... У нас с собою не було камери, i ми
дуже радiли, тому що iнакше не змогли б розслабитися: занадто багато хороших кадрiв, якi хочеться зафiксувати!

Коли я жила в Iндонезiї, то так i було насправдi: я писала в українськi видання, отримувала на карточку якiсь грошi, i цього було достатньо, щоб спокiйно жити при тамтешнiх цiнах. У
Камбоджi, наприклад, середньомiсячна зарплата 20-40 доларiв :). Я дуже рада, що в українцiв нарештi розпочалася ця хвиля подорожей, бо в мене вона розпочалася ще рокiв п'ять тому. Зараз усе бiльше українцiв їде не лише в Єгипет та Туреччину, а в якiсь новi незнайомi мiсця. Я б дуже хотiла, щоб нас перестали плутати з росiянами врештi-решт.

Дуже смiшно було, коли один iндiйський бармен запитав: "Якою мовою ви говорите?" Ми кажемо -- українською. Вiн -- "А, це те ж саме, що й росiйська!" Ми вже вкотре пояснюємо, що нi, не те ж саме, що ми, звичайно, були частиною Радянського Союзу, але тепер вже давно -- нє... Вiн тодi: "А! Україна! Казахстан, Узбекистан! Обличчя у вас такi ж самi!" Для чувака ми були однаковiсiнькi :).

Це було в Iндiйському штатi Гоа, де чомусь ми зустрiчали багато наших друзiв-москалiв. Були, правда, там iще якiсь українцi з Днiпропетровська, якi сказали, що вони -- "гражданє мiра"...

Кiлька рокiв тому, коли я приїха ла до Папуа-Нової Гвiнеї, мене запитали: "Звiдки?" Я безнадiйно, готуючись до довгих пояснень, вiдповiла: "З України". Менi сказали: два тижнi тому тут був один чувак з України, сам-один. Пiшов у гори. Не уявляєш, як це було приємно!

"Контекст": Тi, хто працює "на ставку", запевняють, що фрiланс годиться тiльки для несiмейних та "студiкiв".

Ірена Карпа: Знаєш, до початку роботи на МТV я дуже непогано заробляла як фрiлансер. Я не знаю, як можна працювати на зарплату. Менi катастрофiчно не вистачає грошей, незважаючи на те, що моя зарплата на телебаченнi досить висока як для Києва. Коли я писала статтю то туди, то сюди, проводила якiсь презентацiї, отримувала там вiсiмсот баксiв, там -- ще кiлька сотень... Це було бiльше грошей, нiж я отримую, будучи прив'язаною до одного офiсу.

Робота за гонорар може бути набагато бiльш оплачуваною, нiж робота на якусь структуру чи корпорацiю, яку б ти посаду не займав. Ти можеш сам структурувати свiй час як фрiлансер. Захотiв -- написав вночi i здав, захотiв -- зробив це зранку в кафе, поїв, коли ти хочеш, пiшов до кiно, театру, на концерт, зустрiвся з друзями, поїхав, куди тобi заманеться. А коли ти ходиш до офiсу -- ти виснажуєшся вдень, i вночi працювати ти вже не можеш. Основне твоє джерело доходу -- оця корпоративна подачка. А це конкретно обмежує свободу.

"Контекст": Вважаєш, що за фрiлансерством майбутнє?

Ірена Карпа: Абсолютно! Я думаю, що не треба паритись, що пенсiйний фонд за тобою плаче, бо тепер можна спокiйно сплачувати пенсiйнi внески, не маючи основної роботи та трудової книжки. Зовсiм iнша справа -- молодi люди мають необережнiсть зв'язуватися з кредитами, Це теж окремий жах, який забороняє фрiлансерство i змушує мати постiйну роботу. Плюс iще один ворог фрiлансера - зйомне житло, за яке треба сплачувати наперед. Та якщо замислитися, то навiщо платити 700 доларiв за халупу в Києвi? Краще жити в тiй же Камбоджi, писати статтю на тиждень, отримувати задоволення вiд життя та їсти свiжу їжу.

"Контекст": На твою думку, заробiток фрiлансера пiдходить усiм? Чи потрiбен начальник, який тебе весь час "копає" та примушує працювати?

Ірена Карпа: Ну, я би хотiла сказати, що так, повинен бути якийсь ступiнь самоорганiзацiї... Та я скажу, що в мене немає самоорганiзацiї нiякої, я страшенно неорганiзована людина! Єдине, що в мене є, -- трохи вiдповiдальностi, я боюся когось пiдвести. Якщо на мене видання вже розраховує, є "дедлайн", то в останню нiч перед "дедлайном" за двi години я статтю напишу.

Нiякий начальник менi не указ. Менi можна писати погрози скiльки завгодно -- це не допоможе. Дедлайн дисциплiнує. У принципi, фрiланс пiдходить усiм, якщо в людини є достатньо особистої свободи, i людина достатньо довiряє собi. Їй не треба дядю, який
каже: "Я тобi урiжу!" чи "Я тобi начислю бонуси!". Я цього не розумiю, для мене це ознака лузерства: жити, боячись якоїсь системи. Це дуже страшно, бо абсолютно всi можуть потрапити в це, навiть дуже просунутi люди. Це рiч, яка удосконалена, розроблена роками i спрямована на те, щоб з'їсти свободу i сили. А фрiлансерство -- заробляєш грошi i живеш так, як хочеш.

Це буде продуктивнiше насправдi, бо бiльшiсть сидить в офiсi в ICQ, а ввечерi iде додому iз закачаними фiльмами, i за це їм платять зарплату. Ну що це за фiгня?.. За що тобi платять? За те, що ти пройо.уєш свiй життєвий час? Платити повиннi за роботу, яку ти виконав, i все! Дуже чеснi виробничi вiдносини: зробив -- отримав, не зробив -- не отримав. На мою думку, це найкраще, що може бути! Це найбiльш чеснi виробничi вiдносини. 

"Контекст": Ти сказала, що роками розроблена система, яка висмоктує сили непродуктивно...

Ірена Карпа: Звичайно! Це вигiдно корпорацiям! Чим тупiша людина, тим краще корпорацiї. Нiхто не любить вiльнодумцiв. Нiхто! У мене завжди якiсь конфлiкти. Я намагалась прописати ролик, спершу менi зарубали питомо українське слово "всрався", а другий раз -- слово "наклав", в якому я, хоч убий, теж не бачу нiчого поганого. Сказали тiльки "злякався!", бо нас не пропустить Нацрада. Але коли ти фрiлансер, то теж, звичайно, можуть зарубати, але тодi
легше послати усiх пiд три чорти.

Коментувати...

Петро ЯЦЕНКО
09.02.2009

Читайте також у рубриці: