т е к с т

|

Че Гевара (фолк-балада). З Трофейного щоденника

„Доля революціонера-авангардиста
сумна і висока...“
                ЕРНЕСТО ЧЕ ГЕВАРА

Пролетіли небом чорні хмари
Й синє небо застили виною.
Підлі гади вбили Че Гевару,
Щоб не познайомився зі мною.
Відрубали білі руки-ноги
Й покремсали партизанське тіло.
Тільки не хватило гадам змоги
Задушити Че Гевари діло.

|

По той бік клітки

1
Жінки пишуть вірші доти, 
доки не вийдуть заміж
то що, вони творять шедеври
з цибулі, картоплі і сала?
То що, вся поезія їхня
згоряє у шлюбній постелі, 
чи просто – немає часу? 
Чи, може, втрата ілюзій 
ламає їм крила мов птаху,
якого купуєш у бАбок, 
закутаних в стАрі куфайки,
а потім патраєш птаха, 
щоб зготувати вечерю – 
‘мо твій коханий помітить 
метафори в жирній підливі?

|

Маленькі леді

У кожної людини є захоплення, або як то кажуть нині, хобі. 

Хтось колекціонує марки, і часом ладний віддати за них останню сорочку, хтось старі гроші, а комусь до вподоби міні-модельки автівок. Моє хобі – ляльки. Може, я цього недоотримала в дитинстві, не набавилася ними досхочу? У мене їх просто не було.

|

Святий Антоній і чекісти

1. Ми зазирали у замкову шпарину і бачили облуплену стіну із химерним рослинним орнаментом, а потім підсаджували одне одного й бачили у вузькому вікні небо із зірками. Блакитне небо із золотими зірками. Воно було несправжнє, і тому здавалось неймовірно гарним сільським дітям, що досліджували й пізнавали світ таким, яким його бачили їхні очі, чули їхні вуха і смакували їхні язики.

|

Нє наш чєловєк

Лейтенант у новенькій шинелі із порожнім рукавом голосував флягою над розбитим важкою технікою шляхом. Туди, на захід, йшли валки танків, тягачів із гарматами, вантажівок, набитих солдатами у сірих шинелях - ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків... Усе це незабаром перетвориться у тлін і капітюжений брухт у черговій наступальній операції. Втім, це вже без нього, йому треба в протилежний бік, додому…

|

Дрібниці

Стілець

Кухонне начиння божеволіло, підлога стогнала, а лампочка нервово кліпала.
І ось з’явився Вельми Поважний Гість.
Увесь вечір господарі мліли від захвату. А я був розчарований.
Звичайнісінька дупа.

|

Фабрика піскових годинників

Траєкторія – безперервна лінія, вздовж якої
у просторі рухається точка.
                                                    
Смерть – це політ без траєкторії.

|

Паперові янголи

Перший день весни. 

Неділя. 

За вікном витанцьовують сніжинки. 

|

ВВП обвалився на душу населення

Другий лист графомана Никодимовича вченому сусіду

Сусідоньку, здоровенькі були! Це знову я, Никодимович. Досі в лікарні. Хоч і лікували  мені вуха електрикою – слух не поліпшився. Зараз ось пробують класти п’явки на голову задля покращення кровообігу в мізках. Склероз замучив. Спасибі, що просвітили щодо «Осетрини другої свіжості». Я, сусідоньку, нині чого ж оце пишу? Слухали ми в палаті днями по «Эху Москвы» передачу про В.В.П. – ну, Ви зрозуміли, знаєте такого? Ось прізвище оглядача не пам’ятаю, забув. Виявляється, каже він, В.В.П. захворів –  увесь час падає. Ноги, начебто, не тримають. Як Ви гадаєте – це правда?

|

Історія одного Звіра

Жив собі Звір.

Просто Звір. Без різних тобі витребеньок. Не мав він і хутра якогось незвичайного. І до рідкісного виду не належав. Він просто був. Отаким і ось яким.

|

Рекомендація видань до рецензії:

text-сontextukr.net

|

Розміщення реклами на сайті

Для того, щоб розмістити рекламу на сайті, звертайтеся електронною поштою text-context(пес)ukr.net або телефонуйте за номером (8 097) 985 65 86.

Ви також можете матеріально нас підтримати, перерахувавши кошти. Вільна журналістика залежить також від Вас!

Коментувати...

15.01.2009

А також:

• Анонс
• Від упорядника
• Зміст "Контексту"
• Контакти та авторські права