Чи є в мене план?

Коли письменник чи "тіпа" письменник, як я, починає писати книгу, він, мабуть, повинен мати план своєї роботи. На кшталт: пункт а) Баба з Дідом вирішують спекти Колобка, пункт б) Колобок тікає від Діда з Бабою в) Колобок пожирає усіх лісових звірів і нарешті -- г) Дідо і Баба таки наздоганяють здичавілого Колобка і cтають із ним на останній та вирішальний бій заради спасіння людства.

Проте зловив себе на тому, що навіть коли я змушую себе писати такий-сякий план, то можу слідувати йому лише напочатку. Проте далі я успішно "зісковзую" з плану, і вже план доводиться коригувати під текст, а не текст під план.

Нічого не можу з собою вдіяти: чи то брак внутрішньої дисципліни, чи то відсутність страху до мене з боку моїх героїв призводять до того, що вони починають діяти зовсім не так, як їм наказував мій План.

Поки що мирюся із цим. Але якщо у худ. літ. творі безпорадність мого плану ще можна спробувати якось приховати, то в більш жорсткій структурі, такій як сценарій фільму, уся моя некомпетентність і брак планування підсвічуються потужними софітами.

У книзі "Вектор задуму" Андрія Камінського, власне, йдеться про те, що на цей план-вектор і слід нанизувати усі події. Щоб у результаті твір чи телесценарій нагадували симпатичне намисто, а не зшиту із клаптів ковдру. Проте теорія-теорією, а із практикою поки що - ніяк.

Наразі замість "вектора", з яким у мене стосунки не складаються ще з часів Політеху, застосовую для писання вигадану мною ж систему "дорожніх стовпчиків". Це події, фрази, ідеї, які б я із задоволенням писав у тексті. От їх я й пишу в першу чергу, бо це приносить, чорт забирай, задоволення! А вже потім намагаюся всі ці події, розкидані за місцем та часом, якось поєднати ходом оповіді. Вийде з цього щось чи знову намагаюся винайти велосипед -- скоро колись побачите.

Коментувати...

03.04.2009

А також: